На цей фест я очікував дуже довго. І ось час прийшов, пора збиратися в дорогу. Так вийшло що з нашого файного міста зібралось тільки двоє я та Колючий. Але ми не засмучуємося бо знаємо що там зустрінемо багато друзів і знайомих, бо це ж фест, а отже народу збереться вдосталь. Їдемо до Києва на зустріч з Бізоном, в нього є вільні місця в машині, а отже їдемо з комфортом. Зустріч, підбираємо Стаса, закупка всього необхідного і ось ми вже прямуємо трасою в Ямельницю. Виїхали ми пізно близько 12 ночі, а отже дорого нас очікувала нелегка. Весело проїхавши половину дороги, почали засипати, але наш водій і його вірний штурман Стас не збиралися спати пили каву на заправках, говорили, сміялися. Так я й заснув. Прокинувся я вже під ранок, з заднього сидіння споглядаю за дорогою і бачу що Бізон йде на обгін фуру, ну обгін так обгін, але потім розумію що щось тут не те бо назустріч нам прямує Камаз !!! Стас випередив усіх і з криком КАМАЗ розбудив нашого трохи задрімавшого водія , що нас і врятувало від небажаного поцілунку з Камазом ! На першій же заправці, повитрушували з штанів адреналін від зустрічі з камазом, за купилися енергетиками тай рушили далі. Чомусь вже ніхто більш не спав, тож почали вирішувати як будем святкувати день народження водія Камазу ну й наше звісно. Так ми доїхали майже до місця, трохи заблукавши й не додзвонившись організаторам вирішили поспати. Поставили намети, випили чаю, але тут нас чекали нові труднощі – атака корів! Їм чомусь дуже сподобались наші кольорові намети і вони явно не хотіли нашого відпочинку на своїй галявині. Знову таки нас врятував Cтас, додзвонившись до організаторів. Попрощавшись з корівками рушили далі і без пригод добралися до місця збору. Там була радісна зустріч з Львівянами, розповіді про наші пригоди, адреналін, корів і т.д. Відпочили декілька годин і ось ми вже сидимо на відкритті змагань далі коротка перебіжка до каменів і ось він довгоочікуваний початок фесту! 
Всі розійшлись хто куди, ну а ми вирушили в I Сектор, Стас розімявся на «Мозговой шторм», в нього так легко вийшло його подолати, що ми без сумнівів почали рубатися на повну, в кого вийшло в кого ні. Перейшли на «Перспективу Сірка» Стас знову з легкість її зарубав і зник в невідомому напрямку. Безрезультатно пострибавши на Сірка, перейшли на «Байканур», «Війна категорій», де й знайшли Стаса який намагався розправитись з «Ребром Адама». Спроби були гарні але «Ребро» не підкорилось. Далі з допомогою Кушки перебігли в інший сектор де Стас розправився з призовими «Етап 2» і «Renault 19» ми також їх спробували, але нам вони не піддались і ми зарубали «Цикл Кребса» і «Жнива». Потім були «Довбинка», «Журба», «Пасатіжи» щось іще чого я вже не памятаю. Останнім на той день був «Не довбинка» де почало вже зводити судомою ноги й руки. На цьому вирішили зупинитися, а не пройдені проблеми лишити на завтра. 
Прибіг Женя з Юрою і почали завзято рубати «Смерть гламуру» я приєднався і таки зарубав її.
Потім була «Забавка», «Колесо фортуни». Час вже закінчувався, але йти не хотілось, хотілось лазити й лазити. Передали Пашою свої карточки і продовжили рубатися бігаючи з одного сектора в інший, все більше й більше розбиваючи собі ноги й руки в кров.
Повернулись до наметів вже без сили, але дуже щасливі. Збори, прощання з друзями і обіцянка обовязково сюди вернутися.
Велика подяка: - всім організаторам за це прекрасне свято болдерінгу
- Бізону за доставку нас на фест і за вміння швидко прокидатися
- Стасу за гарну реакцію і компанію
- Водію камаза за спробу нас врятувати зїзжаючи на узбіччя
- Всім хто приймав участь
Фото:Бізон,Boombast
Комментариев нет:
Отправить комментарий