воскресенье, 11 апреля 2010 г.

Чернигов - Каменец-Подольский – Чернигов за 40 часов!

Все начиналось как всегда: информация на Эх.я. так и так «Второй этап Кубка Украины по болдерингу» надо ехать, итак уже первый пропустил. Кого б еще подбить, ну конечно верных друзей и соратников по «этому» делу Колючего, Щербакова ну и всех конечно кто пристанет в наши славные ряды! Договариваемся ехать втроем, далее Вадик сообщает о том что он едет в Бахчисарай. Так что беру билеты поздно (четверг) и оказывается, что обратно билетов НЕТ, расстроился, но не надолго. Уедем, как ни будь!!! Пятница – день тяжелый, так как перед поездкой надо подтянуть долги по работе, с горем пополам успеваю. Встречаемся с Колючим, оказывается, что у него день еще хуже, что бы успеть он преодолевал расстояния от клиента к клиенту просто таки бегом! 18.00 садимся в маршрутку на Киев, и вот мы уже в пути в Каменец! Колючий мирно засыпает в маршрутке, а мне так этого сделать не удается, лобовое стекло заливает дождь, дорога мокрая, маршрутка длинная, её кидает, короче понервничал немного. 19.50 Киев встретил мрякой, но нам все равно быстро в метро – вокзал – поезд, и вот мы уже сидим в теплом вагоне. Тронулись, в соседний вагон к друзьям киевлянам, вечерние посиделки, сон. 8.15 Каменец встречает прохладой, но это только радует после душного вагона. Добираемся до скалодрома, множество знакомых лиц, разминка. 10.00 СТАРТ! Бегу к уже присмотренному болдерингу №14, перехват другой оказываюсь мягким местом на мате, в голове проносится мысль «а снизу было так не сложно». Попытка вторая, УРА есть первый ТОП! Колючий в это время на №2 тоже делает ТОП, иду туда, онсайт, отлично. №3 в надцатой попытки удается правильно стартонуть, ТОП. №6 радует своей необычностью, со второй попытки ТОП. №4 старт без зацепок под руки и явно с прыжком, 4 попытки, допригиваю но не могу удержать финиш. №1 снова возвращает уверенность в себе (но не надолго), делаю с онсайта. №10 первая попытка неудачно, Колючий показывает зашарку в виде не плотно закрученного болта, вторая попытка, еще один ТОП. В промежутках пробую №8, 7, 5, 11, 4, попытки не увенчались успехом и обессиленный ухожу переодеваться за 15 мин. до окончания отведенного нам времени. Колючий за это время пролазит еще №12, итог по 6 ТОПов у каждого. Явно в финал не попадаем, можно идти гулять. Прогулка в старый город, по пути обедаем в приятной кафешке «Під брамою», экскурсия по замку, экскурсовод так быстро что то рассказывает, что я не то что бы хоть что то запомнить даже разобрать её слов не могу.
Раз уж не попали в финал, гостиницу не забронировали, билетов на завтра нет, почему бы не уехать сегодня? На том и порешив, с лёгкой усталостью побрели к вокзалу. Взяв билеты, возвращаемся в старый город, посиделки в «Нике» за чашечкой чая с киевлянами. После чаепития набиваемся к друзьям в гостиницу. Номер «люкс» порадовал своей функциональностью, нашелся даже фен, принимаем душ, смотрим мультики. Едем на вокзал, встречаем знакомые лица, будет весело. 19.35 отправляемся, вечерние посиделки, сон. 7.30 Киев, прощание с друзьями. 10.00 Чернигов, мы Дома!!!

За поездку: никто не пострадал, выпито по 1 литру пива, и все это проделано за 40 часов из которых 20 мы спали. Особую благодарность выражаю Андрюхе и Даше за предоставлений душ!

«Свято болдерінгу»

  На цей фест я очікував дуже довго. І ось час прийшов, пора збиратися в дорогу. Так вийшло що з нашого файного міста зібралось тільки двоє я та Колючий. Але ми не засмучуємося бо знаємо що там зустрінемо багато друзів і знайомих, бо це ж фест, а отже народу збереться вдосталь. Їдемо до Києва на зустріч з Бізоном, в нього є вільні місця в машині, а отже  їдемо з комфортом. Зустріч, підбираємо Стаса, закупка всього необхідного і ось ми вже прямуємо трасою в Ямельницю. Виїхали ми пізно близько 12 ночі, а отже дорого нас очікувала нелегка. Весело проїхавши половину дороги, почали засипати, але наш водій і його вірний штурман Стас не збиралися спати пили каву на заправках, говорили, сміялися. Так я й заснув. Прокинувся я вже під ранок, з заднього сидіння споглядаю за дорогою і бачу що Бізон йде на обгін фуру, ну обгін так обгін, але потім розумію що щось тут не те бо назустріч нам прямує Камаз !!! Стас випередив усіх і з  криком КАМАЗ розбудив нашого трохи задрімавшого водія , що нас і врятувало від небажаного поцілунку з Камазом ! На першій же заправці, повитрушували з штанів адреналін від зустрічі з камазом, за купилися енергетиками тай рушили далі. Чомусь вже ніхто більш не спав, тож почали вирішувати як будем  святкувати день народження водія Камазу ну й наше звісно. Так ми доїхали майже до місця, трохи заблукавши й не додзвонившись організаторам вирішили поспати. Поставили намети, випили чаю, але тут нас чекали нові труднощі – атака корів! Їм чомусь дуже сподобались наші кольорові намети і вони явно не хотіли нашого відпочинку на своїй галявині. Знову таки нас врятував Cтас, додзвонившись до організаторів. Попрощавшись з корівками рушили далі  і без пригод добралися до місця збору. Там була радісна зустріч з Львівянами, розповіді про наші пригоди, адреналін, корів і т.д. Відпочили декілька годин і ось ми вже сидимо на відкритті змагань далі коротка перебіжка до каменів і ось він довгоочікуваний початок фесту!
   Всі розійшлись хто куди, ну а ми вирушили в I Сектор, Стас розімявся на «Мозговой шторм»,  в нього так легко вийшло його подолати, що ми без сумнівів почали рубатися на повну, в кого вийшло в кого ні. Перейшли на «Перспективу Сірка» Стас знову з легкість її зарубав і зник в невідомому напрямку. Безрезультатно пострибавши на Сірка, перейшли на «Байканур», «Війна категорій», де й знайшли Стаса який намагався розправитись з «Ребром Адама». Спроби були гарні але «Ребро» не підкорилось. Далі з допомогою Кушки перебігли в інший сектор де Стас розправився з призовими «Етап 2» і «Renault 19» ми також їх спробували, але нам вони не піддались і ми зарубали  «Цикл Кребса» і «Жнива». Потім були «Довбинка», «Журба», «Пасатіжи» щось іще чого я вже не памятаю. Останнім на той день був «Не довбинка» де почало вже зводити судомою ноги й руки. На цьому вирішили зупинитися, а не пройдені проблеми лишити на завтра.
   В вечері відсвяткувавши день народження, попрямували на запальну дискотеку від Федірко. Прийшли ми як раз на роздачу призів від Львівської пивоварні, вдосталь натанцювавшись та наспілкувавшись з друзями пішли спати. В ночі було дуже холодно, але ранок нас зустрів теплим сонечком. Поснідали і  в гарному настрої знову побігли рубатися. На шляху нам зустрівся «На рівному місці», хлопці лишилися,  а я з Пашою пішов на «Не довбинку»,  яка з ранку легко піддалась. Пострибали на «Квіти погулянки» і по рекомендації Паши побігли шукати гарну проблему «Прекрасное далёко» де зустріли Марічку, яка там  невтомно рубалася вже богзна скільки. І таки зарубала. 
 Прибіг Женя з Юрою і почали завзято рубати «Смерть гламуру» я приєднався і таки зарубав її.  
 Потім була «Забавка»,  «Колесо фортуни». Час  вже закінчувався, але йти не хотілось, хотілось лазити й лазити. Передали Пашою свої карточки і продовжили рубатися бігаючи з одного сектора в інший, все більше й більше розбиваючи собі ноги й руки в кров. 
   Повернулись до наметів вже без сили, але дуже щасливі. Збори, прощання  з друзями і обіцянка обовязково сюди вернутися.   
  
 Велика подяка: -  всім організаторам за це прекрасне свято болдерінгу
-         Бізону за доставку нас на фест і за вміння швидко прокидатися
-         Стасу за гарну реакцію і компанію
-         Водію камаза за спробу нас врятувати зїзжаючи на узбіччя
-         Всім хто приймав участь                                       









  



Фото:Бізон,Boombast